Основне підживлення та строки внесення добрив

Азотне підживлення для отримання хороших врожаїв можна ефективно регулювати при індексі грунту 0, оскільки азотні добрива вносяться щороку для поповнення запасів у ґрунті та задоволення потреб культур. Але ми не можемо зробити це з калієм (також з фосфатами) на ґрунтах з індексом 0, оскільки неможливо внести достатню кількість фосфату або калію в посівне ложе перед сівбою, щоб задовольнити потребу в цих поживних речовинах. Якщо з фосфатом ситуація простіша і його оптимальне внесення зможе забезпечити необхідну потребу, то для калію кількість, що необхідна для більшості культур, є занадто великою, і якщо його внести в посівне ложе незадовго до посіву зернових або ріпаку, це може мати серйозні наслідки для проростання. Високоврожайні культури озимих зернових або ріпаку, ймовірно, містять від 300 до 400 кг/га калію в стеблах і листі, який повинен бути доступний з ґрунту. Навіть якщо б таке велике внесення калію в посівне ложе не мало негативного впливу на проростання, урожай все одно не був би таким високим, як у випадку, коли ґрунт мав би індекс K 2.

В принципі, запаси поживних речовин у верхньому шарі ґрунту повинні підтримуватися на рівні, коли б вирощувана культура могла отримувати достатню кількість фосфатів і калію для своїх загальних потреб. Цей рівень підтримується шляхом заміщення кількості калію і фосфору, винесених із зібраним урожаєм. Зазвичай цей рівень знаходиться в межах індексу 2, якщо тільки культура не має короткого вегетаційного періоду, як, наприклад, деякі овочеві культури. Для цих культур коренева система, яку вони можуть розвинути за відведений час, буде обмеженою, так як вони потребуватимуть більшої концентрації поживних речовин у ґрунті, тому звичайною практикою є підтримання ґрунтів для садівництва на рівні індексу 3 або навіть вище.

Отже, для зернових, олійних та інших культур із розгалуженою кореневою системою на ґрунтах з індексом 2, стандартна рекомендація щодо фосфатів і калію - це кількість поживних речовин, яку культура має винести з ґрунту під час збору врожаю. Ідеально вносити це добриво в посівне ложе і добре заробити його перед посівом. Прийнятним також є внесення добрив під рослину взимку, хоча заплановане підживлення, на жаль, не завжди відбувається, наприклад, через погодні умови, і тоді компенсація дефіциту калію та фосфату в сівозміні стає проблемою, яку іноді не беруть до уваги.

У ситуаціях, коли індекс поживних речовин у ґрунті знизився, дуже малоймовірно, що фосфат або калій, внесені в посівне ложе, зможуть повністю компенсувати низький рівень поживних речовин у ґрунті. Чим далі стан поживних речовин ґрунту відхиляється від індексу 2, тим більша ймовірність, що культура не зможе задовольнити всі свої потреби в цій поживній речовині для оптимізації врожаю, навіть при внесенні добрив у посівний шар.

Здається, модно вважати, що немає ніяких мінусів, а навіть може бути фінансова вигода від підтримання ґрунту на рівні індексу поживних речовин, нижчому за той, який вважався відповідним у минулому, незважаючи на те, що зараз досягаються вищі врожаї. Встановлення середнього індексу 2 як рекомендованого рівня базувалося на оцінці ризику – ризику недосягнення оптимальних врожаїв, коли погодні та ґрунтові умови є менш сприятливими. Індекс 2 забезпечує розумний рівень захисту, який діє за умови, що кількість калію та фосфату, вилучена з зібраного врожаю, замінюється, тобто щороку підтримуються достатні запаси для забезпечення захисту. Концепція підтримки ґрунтів лише на рівні індексу 1 аналогічна ходінні ближче до краю прірви, ніж рекомендується.

Підтримка поля на середньому рівні індексу 2 враховує звичайну мінливість запасів поживних речовин у межах поля. Ділянки поля, які мають нижчий рівень, ніж середній індекс 2, ймовірно, будуть переважно мати індекс 1, і в роки з хорошими ґрунтовими та погодними умовами зниження врожайності може бути незначним. З іншого боку, якщо середній показник для поля становить 1, то ділянки з нижчим рівнем запасів, ймовірно, матимуть переважно показник 0, і на таких ділянках малоймовірно, що врожай буде задовільним. Крім того, ділянки з низьким рівнем запасів поживних речовин на полях часто пов'язані з частинами поля з найвищим потенціалом врожайності, де вилучення поживних речовин під час збору врожаю було вищим за середнє. Таким чином, підтримання середнього стану поживних речовин ґрунту на рівні індексу 1 створює потенційно більший ризик для найкращих ділянок поля.

У разі низького індексу ґрунтів можна вжити низку управлінських заходів для зменшення ризику втрати врожаю або якості до того часу, поки запаси ґрунту не будуть поповнені. Найбільш очевидним заходом є внесення добрив у посівний шар, хоча кількість поживних речовин, які можна внести таким чином, може бути обмеженою через потенційний негативний вплив на проростання. Це не є такою великою проблемою для культур, що вільно кущаться і гілкуються, таких як зернові та ріпак, але може бути серйозним обмеженням для культур, таких як цукровий буряк, які висіваються в рядки.

Покращити внесення поживних речовин у посівне ложе, особливо для зернових культур, можна за допомогою комбінованої сівалки. Однак це може вплинути на схожість, а також уповільнити процес посіву. Комбінований посів є корисною технікою, коли рівень поживних речовин у ґрунті, особливо фосфатів, є низьким, але навряд чи дасть стабільно такі самі результати, як у випадку, коли ґрунт не має дефіциту поживних речовин.

Фосфат є особливо нерухомим у ґрунтах, переміщуючись щонайбільше на кілька міліметрів, і рослини з поганим корінням можуть не знайти його достатньо навіть у ґрунтах з індексом 2, тому для таких культур, як картопля, певна допомога може бути корисною. Можна використовувати технології внесення добрив, за допомогою яких значна частина азоту, фосфату та калію вноситься під і збоку від бульби насіннєвої картоплі. Розташування є таким, що коли коріння росте з материнського бульби, воно неминуче зустріне смугу добрив. Коли коріння поглинає азот або фосфат, у рослині відбувається сигналізація, яка стимулює ріст більшої кількості коріння в цій області, тим самим максимізуючи ефективність поглинання.

На ринку з'явилися нові продукти, призначені для зменшення короткочасної іммобілізації фосфату. Ця концепція може бути корисною там, де ґрунти мають дефіцит фосфату або можуть його мати.

Структура ґрунту та метод обробітку можуть впливати на ефективність використання рослинами фосфатів і калію (та інших поживних речовин) з ґрунту. Високопродуктивні ділянки на полях зазвичай пов'язані з глибоким, добре структурованим ґрунтом, де коренева система культур не обмежена. Здатність швидко розвивати оптимальну кореневу систему, яка максимізує об'єм ґрунту, охопленого коренями (навіть якщо це все ще становить лише 25% від загального верхнього шару ґрунту, збагаченого поживними речовинами), дозволяє культурам «знаходити» більше фосфатів і калію, ніж це було б можливо з обмеженою кореневою системою. За цих ідеальних умов (неущільнений, глибокий, добре структурований ґрунт з достатнім запасом води) культура може отримати все необхідне навіть з ґрунту індексу 1.

Ще одним моментом, який слід врахувати, є те, що при застосуванні систем мінімального обробітку ґрунту фосфати та калійні добрива, як правило, залишаються у верхньому шарі ґрунту товщиною 7-10 см, тоді як при оранці вони розподіляються відносно рівномірно по всьому верхньому шару ґрунту. Це створює дві потенційні проблеми: по-перше, ускладнює відбір зразків ґрунту, оскільки для виконання рекомендацій передбачається, що вони мають відображати концентрації в усьому профілі верхнього шару ґрунту. Зразки ґрунту, відібрані традиційним способом на цих ґрунтах, можуть вказувати на вищий індекс, ніж у випадку, якби земля була зорана. По-друге, хоча таке « розшарування» концентрації поживних речовин може бути корисним на ранніх стадіях росту, в посушливий сезон це може призвести до зниження концентрації поживних речовин і росту коренів у більш глибоких вологих зонах.

Як комплексне добриво калімаг найкраще застосовувати після дискового лущення стерні з наступним лемішним розпушуванням.

Така технологія основного підживлення позитивно впливає на перехід калію, кальцію і магнію у ґрунтовий розчин і доступність елементів живлення рослинам.

За внесення калімагу під зяб елементи живлення концентруються у весняно-літній період у шарі 10–20 см. Це дає змогу краще їх використовувати рослинами через підвищену вологість ґрунту порівняно з шаром 0–10 см.

Проведені дослідження вказують на те що, застосування калімагу під цукрові буряки підвищує їхню врожайність на 5,0–6,0 т/га, а цукристість коренеплодів — 0,6–0,9%, озимої пшениці — 0,5–1,0 т/га. Зростає зимостійкість озимої пшениці, зменшується ураження церкоспорозом, кореневими гнилями, коренеїдом цукрових буряків, знижується кислотність ґрунту, покращується його нітрифікація.

Калімаг 20

Купити зараз

Калісулмаг

Купити зараз

Калісул 20

Купити зараз