Калій і сірка для ріпаку.

PDA
7 черв. 2024 р.
Читати 7 хв

Оновлено: 9 лип.

Зростаючий тиск шкідників, збільшення кількості випадків коренеїду, вірусу жовтяниці, рівня ерукової кислоти та боротьби з бур'янами - низка проблем, що можуть вплинуту на популярність вирощування ріпаку Однак, незважаючи на все це, ріпак залишається однією з найбільш важливих і економічних проміжних культур у багатьох господарств, звичайно, коли його можна успішно вирощувати.

Ризики, пов'язані з вирощуванням цієї культури, значно зросли, і період найбільшого ризику припадає на осінь, коли відбувається сівба. Саме в цей час культура найбільш вразлива до капустяної стеблової блішки (CSFB) і має найбільший ризик неврожаю. Успішність вирощування також залежить від якості ґрунту, і основну увагу при цьому слід приділяти його структурі. Ґрунти повинні бути добре структурованими, з нейтральним рівнем рН, а індекси ґрунту повинні відповідати цільовому показнику 2 для фосфору та 2- для калію.

Біологічна основа врожаю ріпаку озимого закладається восени

Баланс поживних речовин

Ефективне живлення культур вимагає правильного балансу всіх елементів живлення. У цій публікації особлива увага приділяється важливості калію (K), оскільки він відіграє вирішальну роль в ефективному використанні азоту (N), проте в ній також розглядаються інші основні та другорядні поживні речовини, необхідні для оптимального росту олійних культур

Щороку лише близько 44% посівів ріпаку отримують підживлення калійних добривами, і якщо рослина не отримує достатньої кількості калію з ґрунту, врожайність знижується.

Функції калію

Функції калію в рослині ріпаку не завжди є видимими або очевидними, але цей елемент живлення є життєво важливим для актвного, здорового росту культури та отримання прибуткових врожаїв. Насправді рослині потрібно більше калію, ніж будь-якого іншого поживного елемента, включаючи азот (мал.1), причому більша частина калію необхідна для створення осмотичного потенціалу клітинного соку, що дозволяє листю підтримувати свій тургор. Без достатньої кількості калію ріст і розвиток клітин обмежений.

мал. 1 Структура та розподіл поглинання поживних речовин олійним ріпаком

Калій також відіграє життєво важливу роль у транспортуванні цукрів та інших продуктів фотосинтезу з листя до інших частин рослини для росту, формування насіння та відкладення олії. Він необхідний для регулювання водного балансу рослини і відіграє важливу балансуючу роль з азотом, забезпечуючи здоровий, енергійний ріст і природну стійкість до хвороб, шкідників і стресів.

Багато функцій калію в рослині пов'язані з фізіологічними станами та стресовими ситуаціями. Ці функції різноманітні і включають:

ефективне використання азоту та води;
посухостійкість;
морозостійкість;
стійкість до шкідників і хвороб;

Останній пункт має особливе значення в нинішніх кліматичних умовах, коли CSFB та попелиці завдають такої шкоди посівам олійного ріпаку. Хоча немає доказів того, що калій впливає на шкідників, є дослідження, які показали позитивну кореляцію між вищим рівнем калію та зменшенням чисельності попелиць (табл. 1).

табл. 1 Вплив калію на формування популяції попелиці та врожайність сільськогосподарських культур

Живлення калієм (кг/га)	Популяція попелиць	Врожайність, т/га
Контроль	13,70	2,56
60	8,46	3,02
80	7,63	3,12
100	4,63	3,5
120	4,3	3,56

Sarwar, Muhammad & Ahmad, Nazir & Tofique, Muhammad. (2011) Journal of Zoology

Є кілька пояснень, чому калій допомагає зменшити тиск комах-шкідників:

Пожовтіння листя, пов'язане з дефіцитом калію, приваблює попелиць до рослин.
Високий рівень калію забезпечує стійкість до комах-шкідників, посилюючи метаболізм вторинних сполук, зменшуючи накопичення цукру і, відповідно, пошкодження рослин.
Достатній рівень калію зміцнює клітинні стінки рослин, стимулює вироблення лігніну, що призводить до формування товстіших і твердіших стебел. Вважається, що це покращує механічну стійкість до живлення комах, особливо комах, таких як попелиця.

Дефіцит калію

Симптоми дефіциту калію нечасто можна побачити в польових умовах, але рослини страждатимуть від нестачі калію задовго до того, як стануть помітними будь-які візуальні ефекти на листках. Загальний стрес від посухи, холоду, перезволоження тощо посилюється, якщо рослині не вистачає калію, а культури з кращим забезпеченням калієм краще долають такі труднощі. Дефіцит калію також може бути однією з причин раннього вилягання сільськогосподарських культур.

Поглинання калію

Вміст калію в рослині, що росте, досить високий - 3-4%, і хоча загальна маса врожаю досить невелика, до кінця осені в ньому буде близько 60-75 кг/га калію (K2O). На деяких посівах, вміст калію до листопадаі перевищує 100 кг/га. Протягом зими вміст калію залишається стабільним або може знижуватися з втратою листя через заморозки, ураження шкідниками та хворобами.

Швидкість росту та потреба в поглинанні рослин ріпаку навесні є надзвичайно високою. Потреба в калії може перевищувати 12 кг/га/добу. Якщо умови для росту не є ідеальними (погана структура ґрунту, виснажений ґрунт, дуже вологі або сухі умови тощо), рослина може бути не в змозі задовольнити свої потреби, навіть якщо загальна кількість калію у ґрунті теоретично достатня. Світові рекомендації щодо добрив, як правило, більш щедрі, щоб забезпечити достатню пікову пропозицію для оптимального потенційного росту та врожайності; наприклад, загальна норма внесення калію в Німеччині становить 80 кг K2O/га. Як і для зернових, весняне підживлення добривами NKS буде доцільним, якщо запасів калію в ґрунті недостатньо (див. публікація: Азот та калій. Підживлення для ріллі).

Максимальне поглинання зазвичай припадає на кінець цвітіння, коли врожай містить понад 300 кг K2O/га (мал. 2). Пікові рівні поглинання 440 кг/га були зафіксовані на високоврожайних культурах. Після зав'язування насіння вміст калію в насінні та стручках продовжує зростати, тоді як у листках і стеблах він падає.

Родючість ґрунту повинна підтримуватися на рівні, який не обмежує таке велике і швидке поглинання калію. Рекомендований цільовий показник ґрунтового індексу К для отримання оптимальної врожайності ріпаку становить 2- (121-180 мг K/л).

мал. 2 Поглинання калію протягом сезону (озимим ріпаком)

Винос калію

Урожайність насіння тісно пов'язана із загальним продукуванням сухої речовини, а оскільки відсоток калію між різними здоровими культурами не сильно відрізняється, то загальний винос калію безпосередньо пов'язаний із врожайністю (мал. 3). Високоврожайні культури поглинають більше калію, а там, де для досягнення вищих врожаїв використовується більше азоту, винос калію збільшується.

Вміст калію в здоровому врожаї знижується під час росту приблизно з 3-4 % у молодих рослин до 2 % під час цвітіння. Саме насіння містить лише близько 1-1,2 % калію. Таким чином, кількість калію, фактично вилученого з насіння під час збору врожаю, становить лише дуже невелику частку від загальної кількості калію, що міститься в рослині, яка вирощується.

Як правило, з кожної тонни зібраного насіння видаляється 11 кг K2O/га. Однак, втрати зростають до 17,5 кг K2O/га на тонну зібраного насіння, якщо з поля також забирають солому ріпаку.

Орієнтовно, урожай озимого ріпаку 4,0 т/га, зібраний лише на насіння, поглинає приблизно 45 кг K2O/га (4 × 11 = 44). Якщо солома також збирається, то втрати врожаю збільшуються до трохи більше 70 кг K2O/га (4 × 17,5 = 70).

Рекомендації щодо калію

Аналіз ґрунту є важливим інструментом управління, і регулярний відбір зразків ґрунту слід проводити кожні 3-5 років, як того вимагають правила. Слід враховувати як фактичний індекс ґрунту, так і будь-які зміни.

Родючість ґрунту за вмістом калію слід підтримувати щонайменше на рівні індексу 2- (121-180 мг K/літр). За такого цільового показника слід вносити достатню кількість калію, щоб замінити його втрату із зібраним урожаєм, тобто винос з урожаєм. Це називається підтримуючою (П) нормою внесення. Можна використовувати загальні значення, як показано в таблиці 2 нижче, або, що більш доречно, розраховувати підтримуючу норму внесення, виходячи з відомої врожайності та втрат врожаю.

Там, де рівень ґрунтового індексу K нижче 2-, слід дотримуватися політики «нарощування», щоб підвищити низьку родючість ґрунтів до цільового показника. Загальною рекомендацією є збільшення норми внесення калійних добрив на 60 і 30 кг K2O/га понад основне підживлення для індексу K ґрунту 0 і 1 відповідно. Однак для врожайності та якості врожаю важливо, щоб дефіцит калію в ґрунті був усунутий якнайшвидше, а більші дози підживлення будуть більш ефективними. Розцінювати витрати на такі «накопичувальні» підживлення доцільніше як «капітальні» поліпшення, а не як змінні витрати, що відносяться до врожаю. Якщо індекс ґрунту значно вищий за цільовий індекс 2, можна зменшити норму внесення добрив.

табл. 2 Рекомендації по калію для ріпаку

К індекс	0	1	2-	2+	3+ і більше
Озимий ріпак (3,5 т/га) кг К2О/га	100	70	40(П)	20	0
Ярий ріпак (2 т/га) кг К2О/га	80	50	20(П)	0	0

Час внесення

Якщо запаси ґрунту задовільні, наприклад, індекс 2 або більше, час внесення калійних добрив не є критичним. На ґрунтах з індексом К 0 і 1 калій найкраще вносити в посівне ложе. Ранньовесняне підживлення калійними добривами, ймовірно, буде корисним там, де доступність калію для піку весняного росту обмежена, на легких ґрунтах, де можливе деяке вимивання калію протягом зими, або там, де можна отримати інші економічні або закупівельні переваги.

Фосфат

Фосфат входить до складу кількох важливих клітинних компонентів і особливо сприяє розвитку коренів, ранньому цвітінню та дозріванню. Його роль у розвитку коренів є важливою для укорінення, що зумовлює зосередження уваги на ранньому внесенні добрив. Фосфат відіграє важливу роль у накопиченні та передачі енергії в рослині, а отже, є важливим для виробництва олії в ріпаку.

Дефіцит фосфатів може призвести до зменшення надземної та підземної біомаси, а зменшення вкорінення може мати наслідки для поглинання інших поживних речовин з ґрунту. Хоча поживна речовина відносно нерухома в ґрунті, вона мобільна в рослині, а це означає, що симптоми дефіциту проявляються насамперед на старому листі. Симптоми проявляються у вигляді червонуватого забарвлення листя через накопичення антоціанів у листі. З цієї причини дефіцит фосфору в холодні місяці може бути важко виявити в польових умовах, оскільки антоціани, як правило, пов'язані зі збільшенням стресу, який може бути викликаний низкою причин.

Сірка

Олійні культури мають найбільшу потребу в сірці порівняно з більшістю інших культур через необхідність виробництва глюкозинолатів та роль поживного елемента в синтезі олії. Сірка також необхідна рослинам для вегетативного росту і входить до складу рослинних амінокислот, білків та ферментів. Оскільки сірка є важливим компонентом білків, вона має прямий зв'язок з азотом, і достатня кількість сірки необхідна для досягнення хорошої ефективності використання азоту.

Ріпак має високу потребу в сірці (мал. 4) і особливо чутливий до її дефіциту порівняно з іншими культурами. Візуальні симптоми дефіциту включають пожовтіння старого листя, а пізніше, під час цвітіння, проявляється у зміні форми та кольору пелюсток. Сильний дефіцит може призвести до уповільнення росту рослини і зниження врожайності та якості до 40%.

Сірка, внесена під олійні культури восени, покращує утримання ряду інших поживних речовин, в тому числі сприяє засвоєнню запасів азоту з ґрунту. Це також допомагає зменшити старіння нижніх листків протягом зими.

мал.4 Поглинання SO3 озимим ріпаком

Покрити потребу ріпаку у калії, сірці й магнію можна застосувавши сірчане, магнієве та кальційвмісне калійне добриво.

застосувавши калісул 20 або калісулмаг, у дозі 3 ц/га у ґрунт надійде K 60, Mg 9-24, S 45-84, що повність покриє потреби рослини у сірці, калію та магнію. обидва містять мікроелементи - бор, марганець, цинк, молібден.