Соя характеризується високим винесенням калію, значною потребою у сірці та чутливістю до дефіциту магнію, особливо на кислих ґрунтах. У сучасних технологіях вирощування ефективність системи живлення залежить не лише від норм NPK, а й від реакції ґрунтового середовища, доступності елементів живлення та активності азотфіксації. У польових дослідженнях застосування Калімагу забезпечило приріст урожайності сої на 39% порівняно з варіантом без калійного живлення. На практиці значн

Калій і сірка для сої є критично важливими елементами формування врожайності, білковості та стабільного наливу зерна. Особливо це помітно на кислих і легких ґрунтах, де дефіцит K і S часто залишається прихованим навіть при достатніх нормах NPK. Саме тому K-S системи живлення дедалі частіше використовують для стабілізації живлення сої у критичні фази розвитку культури. Соя, горох, квасоля та нут споживають значні обсяги калію і сірки, які безпосередньо впливають на: формування

Соя належить до культур із високим винесенням калію. При формуванні врожаю рослина споживає значні обсяги K ще до фази наливу зерна, тому навіть короткочасний дефіцит може впливати на кількість бобів, масу насіння та загальну продуктивність поля. На практиці багато господарств концентруються переважно на азоті та інокуляції, недооцінюючи калійне живлення. Проте саме калій відповідає за: транспорт продуктів фотосинтезу водний баланс рослини стійкість до спеки та посухи ефектив